На Хрещатику все це і почалося. Так-так, саме там!
Ну, правда, тільки в підземних переходах, а не там, де Ви могли подумати. Саме в переходах і станціях метро, почалася масова торгівля документами суворої звітності. СРСР катастрофічно розвалювався і гос.службовці або влаштовували конверсію, або розкрадали майно. Доля ця не оминула і бланки документів суворої звітності – хаос, безглузді печатки і заповнення прямо на місці. Усе поспішно і з натхненням з обох сторін. Торгаші пропонували диплом будь-якого ВНЗ України, а їхні клієнти, ковтаючи наживку і по-вуха загрузнувши в утішних обіцянках, часто отримували документ на оригінальному бланку, про який в університетах навіть не чули.
Через кілька років, ближче до кінця минулого століття набили руку і продавці і покупці, причому другі ще й наїжачилися, взявши орієнтир на цивілізовані форми ділового спілкування, як в Американському кіно. З’явилася конкуренція і постачальники, стали спливати самвидавні дешеві, підроблені бланки (зараз ними заполонений ринок) і покупці захотіли знати – із ким їм доводиться мати справу і чому ціни різняться, де правда і чому у всіх все добре, а Степана Єгоровича вигнали з ганьбою з посади за підроблений освітній документ.
Взаємовигідний консенсус
Продавці потроху почали просити передоплату мотивуючи це часто несерйозністю покупця і твердим рішенням держ.службовців, що списують різні бланки, не вірити на слово кому попало, але часто і звичайною логікою, що вказує на той факт, що в таких ділових взаєминах мова йде не про випічку пиріжків, які можна перепродати, або розігрів, з’їсти самому – мова про нелегальну діяльність, в механізмах якої цілі комплекси представників держ.служб. Голодных, сиротливых, жадных и порочных, но блюдущих общепринятые нормы и правила, прекрасно осознающих степень ответственности и риска (ведь приходится общаться с любыми категориями граждан, которые могут оказаться кем угодно).
Громадяни ж сталі, причому цілком заслужено, в опозицію – постійний обман, підсовування підроблених бланків, звичайний обман з передоплатою, невідповідність нормам і правилам оформлення, грубість і цинізм, нахабне викачування додаткових коштів. Все це скрізь і всюди пронизувало всі верстви суспільства і споживач, непідготовлений до таких стресів, став шукати опору в діалогах один з одним, гарант непорочності та твердого виконання досягнутих угод. Покупці (зацікавлені особи) говорили що виробник просто “викручує руки” умовами і передоплатами, наводили приклад: хто-небудь, коли-небудь отримував передоплату від Мережевих магазинів?
У продавців в свою чергу, логіка падала на голови зверху: передоплата – це обов’язкова форма при роботі з держ.службовцями, що вчиняють посадовий поганий вчинок, це АВАНС. Ні в якому разі це не завдаток. Як застава – це просто нелогічно. Правильне формулювання – АВАНС (передоплата) Суперечки й сперечання з обох сторін вивели діалог на новий рівень – ПЕРЕДОПЛАТА, ЦЕ ЛИШЕ ПЕРЕДІСТОРІЯ ОСТАТОЧНОГО РОЗРАХУНКУ. Логіку цієї далеко не веселої фрази відчули на собі багато пройдисвітів з обох сторін.
Адже брифінги велися навіть не про способи забезпечення зобов’язань (додаткового навантаження на замовника), яким є застава та завдаток. Передоплата, тобто ініціалізація і гарантоване зобов’язування людей в службових кріслах виконувати свої зобов’язання, самим залишаючись при цьому гарантом охайності в ділових взаєминах. В іншому ж випадку включалися важелі іншого характеру – стародавні як світ.
Гарантія для кожної зі сторін – чистота стосунків
Саме для врегулювання цих питань на небезпечну трасу відносин між чесним людом і величезною сірою машиною бюрократів в середині дев’яностих минулого століття вийшли ми, люди, що вже давно дали як собі, так і оточуючим слово – жити і працювати, дружити і змагатися тільки прийнятними світськими правилами і нормами, без кривлянь і відбріхування, в повній згоді з власною совістю і загальнолюдськими принципами. Дисципліна і узгодженість, чітке, попунктне виконання зобов’язань і закладених в умови угод норм здобули для нас образ такої собі німецької лицарської групи.
Якось раз, далеко не в приватній розмові, один з старожил нашої діяльності – замовник з багаторічним досвідом (стажем), зробив цікаве відкриття:
У багатьох глибинках країни я побував, регіонах не тільки одного континенту (він окинув нас поглядом такого собі легіонера).
Практично скрізь довелося спілкуватися з Вашими партнерами або представниками. І ось який результат аналізу:
Почувши раз, що Ви – як німці… Подумав – Гаразд. Але з чим погоджуватися? Так! Вони пунктуальні, це факт.
То що ще?
Адже навіть німці різними бувають – лише Ізраїльтяни одні.
Кілька років, у підсумку, я створював транскрипції своїх дорожніх позначок.
І ось, нарешті висновок в чистому вигляді:
Німці можуть бути різними – Поволзькими, Казахськими, відвічними. Але все одно – німець він і є – німець!
За Вас, за мир без кордонів! (тут він підняв келих і нам довелося випити Віскі).
Саме в той вечір я востаннє плюнув, махнув рукою і промовив уголос:
Ну німці – так Німці. Чи не на війні ж ми, врешті-решт.
В цілому – це наша коротка біографія (суха правда).